Вибір без вибору. Що цього року відбувається навколо «пакунка малюка»?

Я не розумію. У країні війна, найжорстокіша економічна криза та зрозумілі демографічні проблеми. Все це разом — загроза виживання держави. І якщо воїни на фронті знищують окупантів і гинуть, захищаючи країну, то чомусь у тилу багато чиновників так, мабуть, втомилися, що просто забили на свою роботу та прямі обов’язки. Не забуваючи при цьому про свої зарплати та премії.

Як один із найбільш кричущих, хочу навести приклад із життя та діяльності, точніше бездіяльності Міністерства соціальної політики.

Як знають усі молоді батьки, є програма допомоги від держави під назвою «Пакунок малюка». І навіть ухвалений ВР відповідний закон. При цьому у батьків начебто є вибір: або отримати 6800 грн на картку або забрати «Пакунок малюка» прямо при виписці з пологового будинку. Але якщо до минулого року (нехай не скрізь і не завжди) «пакунки» були, то в 2023 Мінсоц досі не спромігся навіть оголосити про процедуру закупівлі. Тож у кращому разі бебі-бокси опиняться у пологових будинках з другого півріччя.

Чому це важливо і чому мене так обурює бездіяльність Мінсоцу?

1. До складу «пакунка» входить 92 ретельно продуманих предмети — від чотирьох упаковок памперсів, всіляких пелюшок, дитячого трикотажу, комбінезону до кремів, ігрового килимка, коробки-люльки та інших необхідних у перші кілька місяців речей. «Пакунок малюка» — це величезна коробка вагою майже в 16 кг, наповнена якісними та найнеобхіднішими для немовляти речами (при цьому обов’язково перевіреними та сертифікованими). Уявіть, скільки часу молодим батькам доведеться витратити перед пологами або після того, щоб оббігати десятки магазинів і все це купити.
2. Дуже важливо для батьків — це значна економія. Ціна закупівлі «пакунка малюка» — 6800 грн, але щоб купити такий набір всього необхідного в інтернет-магазинах, роздробі або на ринках (причому часто сумнівної якості) доведеться витратити від 15 до 20 тисяч гривень. Така економія за рахунок того, що закупівля йде за найнижчими (за рахунок обсягів) оптовими цінами та з жорсткою конкуренцією між вітчизняними виробниками.

3. Закупівля «пакунка» — це і підтримка економіки України, яка й так у тяжкому стані. До минулого року у програмі було задіяно понад 27 підприємств, а це майже 2000 робочих місць та повне завантаження на рік. При цьому 80% наповнення бебі-боксу — це українська локалізація.

4. Важливий чинник, що держава після оплати постачальникам за «пакунок малюка» отримує назад до бюджету у вигляді податків понад 40% виділених на програму грошей. А от у разі матеріальної компенсації молодим батькам гроші, як правило, витрачаються на імпортну продукцію, оскільки вона, на жаль, краще представлена в роздріб та інтернеті. І кошти платників податків у результаті йдуть до Китаю чи Туреччини.

5. Отримання бебі-боксуа безпосередньо в пологовому будинку — це ще й неможливість нецільового використання цієї допомоги.

6. А ще уявіть собі молодих батьків десь у глибинці, де майже немає ні великих, ні маленьких дитячих магазинів, ні Епіцентру, нічого. І молоду маму, якій після пологів потрібно залишати на когось дитину та витратити купу часу на пошуки всього необхідного. А якщо це все ще й у прифронтових регіонах?

7. На жаль, внаслідок затягування інфляція та зростання цін на сировину скоро може призвести до того, що за ціни закупівлі, яка за законом не може перевищувати 6800 грн (а номенклатура наповнення затверджена та незмінна) на тендер просто ніхто не вийде, оскільки собівартість перевищить ціну закупівлі.
   
   

Все це очевидно та легко перевіряється. У кожного з нас є знайомі, у яких останні кілька років народжувалися діти та які отримували бебі-бокси. Запитайте їх, якщо хтось сумнівається в моїх словах або бачить лише захист вітчизняного виробника. Я, звичайно, нічого не маю проти того, що кожен з молодих батьків може вибрати, що йому краще — 6800 грн на картку чи «Пакунок малюка». Але дайте їм, будь ласка, цей вибір зробити. Адже згідно з офіційно опублікованими опитуваннями, які у 2021 році проводив ЮНІСЕФ, від 80 до 90% батьків обирали отримання «Пакунка малюка» прямо в пологовому будинку замість грошової компенсації.

Небагато цифр. До війни в Україні народжувалося приблизно 270 тисяч дітей на рік. І все одно була потрібна підтримка молодим батькам, оскільки демографія була жахлива і смертність була вищою. Що відбувається зараз, ми всі добре бачимо. Звичайно, з урахуванням війни та масового від'їзду багатьох наших жінок за кордон, у 2023 році цифри народжуваності будуть набагато меншими. Але що заважало Мінсоцу з початку року запустити тендерні процедури хоч би на 50−70 тисяч бебі-боксів? Тим більше, процедуру налагоджено, а ТЗ давно опрацьовано та виписано. Та й гроші у бюджеті виділені. Залишилося тільки зробити свою роботу, а не відморожуватися, вважаючи, що якщо грошові компенсації справно виплачуються, то можна не паритися.

На жаль, чиновнику в Україні завжди простіше нічого не робити, особливо якщо «тема не грошова» особисто для нього. У результаті одна з небагатьох державних програм, що реально вирішує найважливішу проблему, не корумпована, потрібна найменшим і найнезахищенішим, буксує та саботується.

За матеріалом: New Voice.